Черкаська ЗОШ №7

Стоп булінг!

Булінг – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг проявляється в багатьох формах:

І. Вербальний (словесний) булінг – 

  • Що це таке: це словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).
  • Приклад: одна дитина каже іншій: «Ти дуже, дуже гладкий, просто як твоя мама».
  • Характерні ознаки: діти, які зазнали проявів вербального булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось висловив на їхню адресу, і спитати, чи це правда.

​Що необхідно робити: по-перше, вчіть своїх дітей поваги. За допомогою власної моделі поведінки зміцнюйте їхню думку про те, що кожний заслуговує доброго ставлення, – дякуйте вчителям, хваліть друзів, проявляйте добре ставлення до працівників магазинів. Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, – це зміцнення почуття власної гідності й незалежності своєї дитини та її готовності вжити заходи в разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова й дії розбишаки. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривднику переконливим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» або «Відчепись».

ІІ. Фізичний булінг

  • Що це таке: фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.
  • Приклад: з дитини привселюдно стягують штани на дитячому майданчику.
  • Характерні ознаки: коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами й непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, удари, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль у животі.

​Що необхідно робити: якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову – спитайте, як справи у школі, що відбувалось під час обіду чи на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з’ясуйте в дитини, чи вів хто-небудь себе образливо у ставленні до неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв’язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати й час інцидентів, пов’язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та їх дії. Не звертайтесь до батьків розбишак, щоб розв’язати проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною продовжується й вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться до місцевих правоохоронних органів. Існують закони про боротьбу із залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригувальні дії.

ІІІ. Соціальний булінг

  • Що це таке: соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапеза це за обіднім столом, гра, заняття спортом чи громадська діяльність.
  • Приклад: група дівчаток у танцювальному класі обговорює вечірку у вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому жодної уваги на одну дівчинку, яку діти вирішили не запрошувати, роблячи вигляд, що її не існує.
  • Характерні ознаки: стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням долучатись до товариства однолітків, і більшим, ніж зазвичай, прагненням до самотності. Дівчатка частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду булінгу може бути таким же сильним, як від фізичного насильства, і тривати значно довше.

Що необхідно робити: використовуйте вечірній час, щоби порозмовляти з дітьми про те, як пройшов їх день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на позитивні якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтесь на розвитку їхніх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання й позашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою.

IV. Кіберзалякування, кібербулінг

  • Що це таке: кіберзалякування (кібернасильство) або булінг у кіберпросторі полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.
  • Приклад: хтось розміщує в соціальних мережах такий текст: «Петро повний невдаха. Чому хтось узагалі з ним спілкується?! Він же гей».
  • Характерні ознаки: стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в Інтернеті, спілкуючись у соціальних мережах, чи буває при цьому сумною та тривожною. Навіть якщо вона читає неприємні повідомлення на своєму комп’ютері, у телефоні або планшеті, це може бути її єдиним способом соціалізації. Також звертайте увагу, чи є в дитини проблеми зі сном, просить вона залишитись удома й не ходити до школи чи відмовляється від улюблених занять.

Що необхідно робити: повідомлення образливого характеру можуть поширюватись анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом. Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження, що відповідають її віку. Будьте обізнаними щодо популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в Інтернеті. Скажіть їй про те, що коли вона піддається кіберзалякуванню, то не повинна втягуватись, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього їй необхідно повідомити про все вам, щоб ви змогли роздрукувати провокаційні повідомлення, включаючи дати й час їх отримання. Повідомте про це у школу й Інтернет-провайдера. Якщо кіберзалякування загострюється й містить погрози та повідомлення явного сексуального характеру, зв’яжіться з місцевими правоохоронними органами.

Якщо дитина повідомляє вам, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть за те, що вона набралася сміливості й розповіла вам про це, зберіть інформацію (при цьому не варто сердитись і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто завдати комусь неприємностей та відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходи проти знущань, булінгу, особливо якщо насильство набуває важкі форми або постійний характер, зв’яжіться з учителем або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію доти, доки вона не припиниться.

Ознаки, які свідчать про булінг 

Ознаки, які говорять про те, що вашу дитину цькують у школі, побачити нескладно – для батьків, які уважно ставляться до свого сина або доньки. 

Дитина, яка зазнає булінгу…
…не хоче йти в школу. Що вже тут приховувати, діти за будь-якої можливості з задоволенням залишаються вдома. Якщо дитина щодня з радістю біжить на заняття, то або вона ходить в супершколу, яких вкрай мало, або з нею щось не так. Але у дітей, яких кривдять, небажання йти в школу набуває хворобливих рис – як у прямому, так і у переносному значенні. З одного боку, вони можуть вигадувати хвороби, щоб прогуляти школу, а з іншого – на ґрунті постійного стресу і захворіти недовго, тому недуги можуть бути цілком реальними. Якщо ж немає можливості уникнути походу да школи під слушним приводом, дитина може просто її прогуляти.

…ні з ким не хоче спілкуватися або з усіма свариться. Дитина, яку ображають у школі, з незрозумілої для інших причини відмовляється спілкуватися зі своїми друзями – як у школі, так і у дворі. Та й взагалі її поведінка стає асоціальною, вона намагається нікуди не ходити і ні з ким не зустрічатися, зачиняється у своїй кімнаті, а на запитання відповідає односкладово: зазвичай каже “так” та “ні”. Втім, трапляється і навпаки: дитина починає зі всіма сваритися, причому без поважної причини. Найбільше в таких випадках дістається домашнім. 

…страждає від перепадів настрою. У дитини різко – і без очевидних причин – змінюється настрій: від абсолютного спокою вона переходить до істерики і навпаки.

…не їсть у школі і не ходить там в туалет. Якщо дитина повертається додому голодною і одразу біжить в туалет, це привід для батьків занепокоїтися. Шкільна їдальня і, особливо, туалетна кімната – території, на яких діти, які відчувають цькування з боку однокласників, не відчувають себе в безпеці. В їдальні увага педагогів, до яких, у разі чого, можна було б звернутися по допомогу, відволікається – зрештою, вони теж люди і не менше від своїх підопічних хочуть їсти. Щодо туалетних кімнат, то тут дорослих і зовсім немає, тому дитина, переживаючи, що там її спіймають кривдники, туди не ходить і терпить до дому.

…не може пояснити, чому її речі зникають або псуються. У дитини зникає шкільне приладдя та іграшки, які вона бере з собою до школи, а на запитання, куди вони поділися, вона відповідає, що не знає, а то й зовсім відмовчується. Розповісти, що її речі відібрали і зламали ті, хто її цькують, дитина або не хоче або боїться – зазвичай, кривдники погрожують своїй жертві: мовляв, поскаржишся дорослим, пошкодуєш. Дитина, якій не дають життя у школі, може приходити додому в подертому або забрудненому одязі, і теж не хоче пояснити батькам, чому вона прийшла в такому стані. 

…погано спить. Дитина, яку переслідують у школі, погано спить ночами – крутиться, кричить, часто прокидається, може навіть обмочитися. Втім, якщо в школі у дитини все нормально, а такі симптоми все ж є, на них варто звернути увагу.

…падає успішність. Коли проти тебе повстав весь клас, важко зосередитися на уроках і домашніх завданнях, тому успішність у дитини падає, і що краще вона до цього вчилася, то помітніше.

…приходить додому побитою і подряпаною. Якщо ті, хто ображає дитину в школі, переходять від слів – погроз і образ – до справи, на її тілі з’являються синці та садни. Батьки просто не можуть не звернути на це уваги.

Якщо хоча б кілька перерахованих вище ознак збігаються, батькам варто серйозно поговорити зі своєю дитиною, провести розслідування і, якщо факти булінгу підтвердяться, вжити заходів.

7 ФАКТІВ ПРО ЦЬКУВАННЯ, ЯКІ ВАРТО ЗНАТИ

  1. Існують соціальні прошарки дітей, які можуть автоматично потрапити до групи вигнанців. Серед них – діти з неблагополучних сімей, ті, які внутрішньо або зовнішньо відрізняються від інших, не відповідають “моді”, яку формують лідери класу, і часто – діти-переселенці.
  2. Якщо класний керівник, інші вчителі, завуч школи або директор ніяк не реагують на випадки булінгу, діти відчувають свою безкарність. Тому обирають собі жертву і починають на неї зганяти злість.
  3. У кожному класі є одна-дві дитини-агресори.”Треба працювати над укріпленням “Я” дитини, тоді вона зможе захистити себе від агресії, бо часто діти не можуть відповісти. Батьки мають вчити своїх дітей зупиняти агресора, базуючись на ціннісних орієнтаціях сім’ї”.
  4. На думку психолога, всі проблеми беруть початок із сім’ї. І це стосується як дітей-агресорів, так і жертв булінгу.

    Якщо дитину, наприклад, принижують вдома, вона виходить у соціум і проявляє свою слабкість, нерішучість.

    Однокласники беруть це до уваги і починають її зацьковувати, адже у булінгу сторона-агресор самостверджується за рахунок слабших.

    Іноді батьки можуть принижувати свою дитину при інших дітях. Це може бути іронія, сарказм або просто жарт, але діти швидко підхоплюють таке і починають це повторювати.

    Також негативний резонанс може викликати гіперопіка. Наприклад, причиною насмішок може стати ситуація, коли бабуся бігає з рейтузами за онуком.

    Є і такі діти, які самі по собі накликають на себе агресію, але не через жертовну поведінку. Ці діти привертають до себе увагу тим, що можуть чіплятися до когось, пакостити. І для них негативна увага – це також увага.

    “У кожному з цих випадків потрібно працювати над відносинами у родині. Як тільки змінюється сімейна система, батьки починають чути дитину, поважати її, прислуховуватися до її думки, змінюється і ситуація у школі”.

  5. Є два способи цькування

    Американський Центр контролю і профілактики захворювань (CDC) пояснює, що є два способи булінгу

    • прямий – у присутності “цільової групи”;
    • непрямий – наприклад, поширення чуток; у нього є 4 типи: фізичний, вербальний, реляційний (наприклад, спроби завдати шкоди репутації чи стосункам), пошкодження майна.

    Місце, контекст булінгу можуть бути найрізноманітнішими, в тому числі він можливий в онлайні.

  6. Цькувати можуть за будь-що: “ти в окулярах”, “ти білявка”, “ти товстий”, “ти худа”, “в тебе смішне прізвище” чи ще щось, до подібних ситуацій призводить виховання нетолерантності:

    – Батьки показують дітям, що вони нетолерантні до будь-кого з якимись особливостями чи потребами. І нетолерантність батьків унаслідується дітьми.

    Але діти, оскільки вони менш співчутливі за своєю натурою, проявляють нетолерантність у більш агресивній, ворожій формі.

  7. У булінгу є три ролі: агресор, жертва і спостерігачі.

    Найчастіше за допомогою звертаються саме спостерігачі, адже лякаються, що теж можуть стати жертвами.

Типові ознаки цькування:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
  • дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

ПОКАРАННЯ ЗА ЦЬКУВАННЯ

Доведений випадок булінгу тягне штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн) або громадські роботи від 20 до 40 годин – якщо цькували вперше.І від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 40 до 60 годин, якщо дії вчинили повторно або знущалась група осіб.Якщо ці дії вчиняли малолітні або неповнолітні від 14 до 16 років, штраф заплатять батьки або особи, які їх замінюють.Мова йде про 50-100 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи на від 20 до 40 годин.Якщо керівник освітнього закладу не повідомить про цькування уповноваженим підрозділам органів Нацполіції – його оштрафують на 50-100 неоподатковуваних мінімумів або відправлять на виправні роботи до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Соціально-педагогічний патронаж здійснюють соціальні педагоги. Психологічна служба та соціально-педагогічний патронаж мають:

  • забезпечити профілактику та запобігання цькуванню;
  • надавати консультативну допомогу батькам;
  • давати психологічний супровід учням чи студентам, які стали жертвами булінгу, були його свідками чи агресорами.

Батьки школярів мають право отримувати інформацію про надання соціальних та психолого-педагогічних послуг жертвам цькування, свідків булінгу чи самих агресорів.

Вони можуть подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки цькування стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

А також вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу.

Але при цьому батьки зобов’язані сприяти у проведенні розслідування щодо випадків цькування і виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу в закладі освіти.

ВАЖЛИВО: Запам’ятайте, що батьки теж є учасниками освітнього процесу, тому їх теж захищає цей закон.

Стоп шкільний терор

Булінг

Буклет булінг

Заходи з профілактики булінгу

План заходів з профілактики булінгу 2019-2020

План виявлення булінгу

Лист МОНУ  про деякі питання  організації в закладах освіти виховної роботи щодо  безпеки й благополуччя дитини в 2018-2019 навчальному році

Переглядів: 218