120 років тому, 19 березня 1895 року, в Києві народився український поет Максим Рильський.
Перша книжка поезій (“На білих островах”) Максима Рильського вийшла в 1910 році, а остання (“Зимові записи”) – в 1964. Є згадка, що Леся Українка, ознайомившись зі збіркою “На білих островах”, сказала: “От хто повинен був би написати “Ізольду Білоруку” (одну з поем самої Лесі Українки).
За 50 років творчого життя Рильським було написано багато і різного. Його творчість зростала на міцній основі класичної літератури та фольклору, і на цьому ґрунті розгорнувся оригінальний, самобутній голос поета. Багатий художній доробок митця позначений роздумами про життя людини, як особистості, її красу і красу природи, духовні цінності нашої епохи, пронизаний мотивами любові до усього сущого. Його поезії сповнені щирістю, відвертістю, інколи легкою іронічною усмішкою. Максим Рильський бачив суттєве, вічне у звичайному, щоденному, зовні непоетичному. Як добрий знавець класики, людина глибокої ерудиції, він широко використовував історичні та літературні асоціації, паралелі, що надало особливого колориту його художній палітрі.
Мова поезій Рильського багата епітетами, метафорами, порівняннями. Поет використовує стилістичні прийоми дуже майстерно – навіть звуки у словах нагадують музику природи.
Найбільша заслуга Максима Рильського як митця в тому, що він оспівував прості та найбільш важливі для людства речі – неоціненність природи, гідність людини, цінність кожної особистості, повагу до інших – те, що залишається навіки.
