24 лютого 2022 року…. Ця дата навіки закарбувалась в пам’яті Українців. Цей лютий триває ще й досі.
День, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в нашу країну. День, коли українці прокинулись від гучних вибухів, день, коли наші міста окуповували, а над мирним населенням чинили тортури. Все продовжується. Щоночі летять шахеди, ракети, каби, авіабомби. Деякі міста вже стерті з лиця землі й пам’ять про них зберігається лише на фотографіях або в серцях тих, хто вимушений був покинути домівку і шукати прихисток в тилових містах. Цього дня з учнями говорили про події сьогодення. Про захисників і про те, що вони роблять для нашої країни. Про волонтерів, які чимдуж збирають допомогу, щоб відвезти її туди, де вона вкрай потрібна. Про наш внесок у події, які відбуваються. Щоранку о 09.00 ми вшановуємо пам’ять про всіх, кого забрала війна ми співаємо гімн і продовжуємо жити життя, бо знаємо, що за нами правда. Крім важливих і щемливих слів діти писали листи воїнам, малювали малюнки, виготовляли обереги. Ми пам’ятаємо! Ми не забудемо! Ми не пробачимо!
