За підтримку дисидентського руху твори поетеси не друкували аж 16 років. Попри це вона продовжувала писати, хоч і “в шухляду”. Вона відмовилася від деяких нагород, бо “не носить політичної біжутерії”. Не терпить мовчання, фальші, завжди говорить лише правду, безкомпромісна, “по-письменницьки усамітнена” та віддана своїм ідеям.
Такою є українська поетеса, письменниця, громадська діячка Ліна Костенко, яка 19 березня святкувала свій день народження.
Це гарний привід ще раз звернутися до творчості Ліни Василівни, перечитати її поезію та прозові твори, які надихають повірити в свої сили та вчать бути собою за будь-яких обставин.
ДОЧКА “ВОРОГА НАРОДУ”, АКТИВНА ШІСТДЕСЯТНИЦЯ ТА ПРИКЛАД ВІРНОСТІ СВОЇМ ІДЕЯМ: 10 ФАКТІВ ІЗ ЖИТТЯ ЛІНИ КОСТЕНКО
1. Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищів на Київщині у вчительській родині Василя та Зінаїди Костенків. Батько був поліглотом, який самотужки вивчив 12 мов, пише “Українська правда”. Завдяки своїй ерудиції він викладав ледве не всі предмети в школі.
2. Коли маленькій Ліні було 6 років, батьки забрали її до Києва, де вона навчалася у школі на Трухановому острові. Навесні острів часто затоплювало, тож згодом Ліна Василівна назвала це місце “київською Венецією”:
Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації…
3. У кінці цієї поезії Ліна Василівна згадала і про своє воєнне дитинство та про те, як місцина на Трухановому острові була повністю спалена:
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев’яної Венеції.
Також у одній із поезій Ліна Костенко розповіла про “дитинство, убите на війні” та перший вірш, написаний в окопі. Сьогодні ці рядки, на жаль, звучать досить актуально:
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава,
стояли в сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
шаленим шквалом полум’я й води.
4. У Ліни Костенко було тавро дочки “ворога народу”. У 1936 році її батька засудили на десять років концтаборів. Після проголошення вироку Василь Костенко сказав суддям: “Вашим червоним прапором тільки биків лякати”. Ця безстрашність та справжня людська гідність згодом передалися і його дочці.
5. Ліна Костенко вступила до Київського педагогічного інституту. Потім вона закінчила й Московський літературний інститут імені Горького, який був тоді всерадянською “кузнею літераторів”.
6. Нетерпимість до несправедливості, відчуття власної гідності та непохитний характер спонукали Ліну Костенко стати активною учасницею руху шістдесятників, які боролися за збереження української мови, культури, спонукали відроджувати національну свідомість тощо.
Так, у 1965 році поетеса разом із кінорежисером Сергієм Параджановим, поетом Іваном Драчем, авіаконструктором Олегом Антоновим та іншими діячами надіслала до влади лист-протест проти арештів української інтелігенції та вимагала зробити публічними розгляди судових справ.
7. Після відкритого листа Ліни Костенко в газету “Літературна Україна” на захист В’ячеслава Чорновола в 1968 році ім’я поетеси більше не згадували в пресі, розповіли в Українському інституті національної пам’яті.
Згодом за підтримку українських дисидентів твори Ліни Костенко заборонили друкувати. Довгих 16 років поетеса була змушена писати “в шухляду”. Наприклад, відомий сьогодні роман у віршах “Маруся Чурай” був написаний саме в цей період.
8. З 1991 року Ліна Василівна брала участь у наукових експедиціях до Чорнобильської зони. За її словами, там вона рятувала свою душу.
“Ні, це моя добровільна еміграція! Я їжджу в Чорнобиль… набратися сил. І, правду кажучи, не відмовляюся від усього того, чим пригощають місцеві. І пироги з ягодами їм, і воду з криниці п’ю… Хоча повторювати цього, мабуть, не варто, особливо молодим людям”, – цитує письменницю “Українська правда”.
9. З початком 90-х років цікавість до творчості Ліни Костенко починає зростати та виходити з-під заборон. Уже у 2000 році, як розповіли в Українському інституті національної пам’яті, тодішній президент України Леонід Кучма нагородив поетесу орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Однак на церемонію нагородження Ліна Василівна відмовилася йти, промовивши крилату фразу: “Політичної біжутерії не ношу“.
Згодом у 2005 році поетеса відмовилась і від звання Героя України, яке їй хотів присвоїти новообраний президент України Віктор Ющенко.
10. Зараз Ліна Костенко усамітнена по-письменницьки, як розповіла “Радіо Свобода” внучка поетеси Ярослава Барб’єрі. До спілкування із собою поетеса допускає лише найближчих людей, а весь вільний час присвячує творчості.
“Вона може бути безжально правдивою і при цьому завжди боїться поранити іншу людину, але це тільки, якщо її поважає. Може бути різкою – і водночас вона неймовірно ніжна.
І закрита вона тією мірою, як цього вимагає письменницька робота, – це занурення у якісь глибини, відомі тільки самому письменникові. І разом із тим буває надзвичайно відкрита, усміхнена, дотепна. Але лише з людьми, з якими вона себе почуває, як каже, “в етичній безпеці”, – розповіла Ярослава.
Тож учні 9-Ф класу вирішили пригадати відомі вислови Великої Поетеси і створили своєрідне відеовітання для Ліни Василівни…
